Читанню не можна навчитися за обов'язком
Хуан Пундік
Найкращий спосіб для наших дітей здобути це задоволення - подати приклад: читати разом з ними та з ними історії, які мотивують та спокушають їх.
Енні Спратт - Unsplash
Символічна мова, та , якою ми розмовляємо, - це та, яка зробила нас людьми, і та, яка продовжує олюднювати нас у процесі еволюції. За оцінками, йому віком 400 000 років. Натомість письмо - це майже сучасне придбання для порівняння. За оцінками, це не старше 6000 років.
Фундаментальною основою набуття грамотності є розмовна мова. Середній вік для придбання розмовної мови вважається два з половиною роки . Ця навичка набувається в процесі мовного занурення, стимульованого головним чином матір’ю. Тому її називають рідною мовою.
Матері доцільно розмовляти зі своєю дитиною з моменту виношування і, особливо, з самого народження. Дитина не відразу зрозуміє значення слів, але їх повторення дозволить йому виявити їх значення.
Коли дітям слід вчитися читати?
Педагогічно вважається, що систематичне навчання грамоті не повинно розпочинатися до шести років , що є порушенням, що порушується в багатьох центрах дошкільної освіти в нашій країні.
У скандинавських країнах дошкільна освіта поширюється на шість років, і систематичне навчання грамоті починається лише в першому класі початкової школи , у віці семи років. Ці країни посідають перше місце в навчанні та навчальних результатах , тоді як наша - на дні.
Відповідно до звіту PISA 2006, рівень розуміння читання 15-річних іспанських студентів був четвертим найнижчим серед країн ОЕСР, і хоча спостерігаються постійні зростання, дані за 2022-2023 рік все ще залишали нашу країну дещо нижче середнього.
Наслідки цієї ситуації серйозні, оскільки навчання дитини, її здатність здобувати знання, мислення та культуру, в тому числі відповідність дорослому віку, залежатимуть від читання.
Чи варто вчити дітей читати?
Моя відповідь негативна, тому що, якщо ми хочемо їх навчати, вони повинні вчитися; і якщо вони сприймають це як обов'язок, ми вбиваємо їх бажання.
З нашою допомогою дитина вчиться читати наодинці . Що ми можемо зробити, щоб читати дітей? Ми читачі.
Тим дітям, у будинках яких немає звички до читання, придбати її буде важче. Однак вони також можуть знайти ідентифікуючі моделі для читання в інших людей в сім'ї або у вчителів, які передають цей ентузіазм.
Батьки, які люблять читати, просто передають його своїм дітям. Читати як завоювання, як приз, як привілей.
Los docentes que no sientan pasión por la lectura que se dediquen a otras tareas. A un docente le exigiría, en primer lugar, amor por los niños, luego paciencia y respeto por su diversidad y ritmo y, en tercer lugar, pasión por la lectura. Llegar a clase con un libro o un periódico y contarles a los alumnos algo de lo sorprendente y maravilloso que hayan descubierto y aprendido.
Gloria Gorchs, bibliotecaria especialista en educación infantil y juvenil, escribe que “el papel que deben desempeñar los padres es, sin duda, clave. No siempre es cierto, pero en las familias donde existe una fuerte tradición de lectura y los niños crecen rodeados de libros, estos suelen tener una predisposición diferente delante del libro”.
Los niños aprenden a leer solos
Aprenden a leer como aprenden a hablar, con la participación de los adultos con los que interaccionan.
No les hagamos sentir la lectura como una exigencia. No les corrijamos los errores. Ni cuando hablan ni cuando leen. Están creando un síntoma y no lo van a resolver por nuestra corrección, que los desalentará. Ni crítica ni corrección. Amor, paciencia, respeto, comprensión y nuestro entusiasmo y pasión por la lectura.
Los pedagogos infantiles Bruno Bettelheim y Karen Zelan señalan, en Aprender a leer , que “no es extraño que las mentes de los niños respondan con mayor facilidad a la poesía y que esta sea lo que mejor les motiva para aprender a leer. No es ni más ni menos que otra prueba de que a los niños se les debería enseñar utilizando textos que ellos encuentren dignos de su atención y de sus esfuerzos más resueltos”.
Las actividades lúdicas en las que números, letras y palabras escritas desempeñan un papel en los juegos forman parte de la vida del niño desde que adviene a lo simbólico y comienza a distinguir iconos y marcas comerciales, por ejemplo en los envases de los alimentos y en la publicidad.
El psicólogo Howard Gardner escribe que “el aprendizaje del primer lenguaje sigue siendo el ejemplo más espectacular del temprano aprendizaje de nuestra especie al que los maestros miran con mayor envidia”.
Con anterioridad, el psicólogo Jean Piaget había afirmado:“Todo lo que se le enseña a un niño se le impide inventarlo”.
El lenguaje leído y el escrito son consecuencia directa del lenguaje hablado
En el aprendizaje de la lectura hay algo previo al significado -lo que la iguala al aprendizaje del lenguaje- y es el sonido. Tanto al hablar como al leer, al niño le divierten los encadenamientos de palabras por su sonido, más allá de su significado.
Por eso, la poesía puede ser una buena forma de iniciar al niño en la lectura. Como cuenta el escritor Gabriel García Márquez, él decidió que sería escritor a los seis años, cuando se enamoró embelesadamente de su maestra, que les enseñó el placer de la lectura recitándoles poesía.
Para poder ayudar al alumno en el aprendizaje de la lectoescritura es determinante que el texto estimule al niño en su actividad descubridora y exploradora. Que el contenido y la forma del texto estimulen su deseo de leer. Que lo impulse a demandar la ayuda del adulto para descifrar las palabras cuyo significado le permitirá, por ejemplo, desentrañar la respuesta a las acuciantes preguntas que se formula o a la marcha y el desenlace de las aventuras de los personajes.
La magia de la transmisión de la lectura consiste en conseguir que el niño descubra que en lo que lee encontrará las respuestas a las preguntas que sostienen su curiosidad.
El texto de lectura no tiene por qué ser común, lo más estimulante sería que cada niño pudiera elegir sus textos de lectura.
- Un texto que describe a una familia tópicamente feliz en la que la mamá y el papá se quieren, se comunican y se respetan, no será estimulante para un niño que vive una situación de violencia doméstica o que no tiene papá o mamá.
- Tampoco será estimulante que el aprendizaje de la lectura sea con textos que, por insistir en lo cotidiano, no proporcionen nuevos conocimientos.
El niño requiere estímulos para hacer el esfuerzo de renunciar al placer lúdico más inmediato. En él no funciona la promesa de un futuro mejor.
El estímulo que conduce al aprendizaje de la lectura tiene que encontrarlo en el contenido del texto, en la sorpresiva conquista de un último significante que le desvele el sentido de un descubrimiento o de un misterio, que le produzca la satisfacción de haber llegado a ello y le despierte las ganas de compartirlo.
